ПРОСМІЯТИ, МІЮ, ЄШ,
Просміяти, мію, єш, гл.
1) Осмѣять. Як би за годинку перед тим Мася побачила, що хто робить такі штукі, сама просміяла б, а тепер ось як! Св. Л. 14.
2) Утратить что изъ за смѣха. А яка ж є доля тієї дівки, що ся сміяла? — Вона свою долю просміяла. Гн. II. 167.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 480.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРОСМАЖИТИ, ЖУ, ЖИШ, →← ПРОСМІХАТИСЯ, ХАЮСЯ, ЄШСЯ,